Іван Левченко
СТОЮ НА МАЙДАНІ
Поезії

Севастополь – 2005

ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЄ ВИДАННЯ

И.В. Левченко. Стою на Майдане. Стихи. Севастополь:
НПЦ “ЄКОСИ-Гидрофизика”, 2005 г.
ISBN-966-8107-53-5

Новая поэтическая книга «Стою на Майдане» известного севастопольского автора Ивана Левченко, как и предыдущие издания, адресована почитателям современной украинской поэзии. В неё вошли произведения последнего времени, в том числе поэма «Судьба Прасковии», а также стихи, посвященные драматическим событиям Помаранчевой революции в Украине конца 2004 года.
Размышления автора – актуальны, свежи, эмоционально насыщены, образно и доходчиво отражают сегодняшнюю нашу жизнь.

І.В. Левченко. Вірші. Севастополь:
НВЦ “ЕКОСІ-Гідрофізика”, 2005 р.
ISBN-966-8107-53-5

Нова поетична книга “Стою на Майдані” відомого севастопольського автора Івана Левченка, як і попередні видання, адресована шанувальникам сучасної української поезії. До неї ввійшли твори останнього часу, зокрема поема «Парасчина доля», а також вірші, присвячені драматичним подіям Помаранчевої революції в Україні кінця 2004 року.
Роздуми автора – актуальні, свіжі, емоційно наснажені, образно й дохідливо відтворюють сьогодення нашого життя.

© Іван Левченко. Вірші, 2005.

НАШ ПОВПРЕД У КРИМУ

Українському читачеві уже чимало літ добре відоме прізвище севастопольського поета, громадського діяча, кандидата історичних наук, лауреата багатьох загальнонаціональних та регіональних конкурсів журналістської та літературної майстерності Івана Левченка.

Його нова поетична книжка «Стою на Майдані», як і попередні «Мигдаль на руїні», «Недруги не зраджують ніколи» та «Піснею стрічаю день новий», видані за останні три роки, засвідчує, що її автор – зрілий літератор. Тематика поезій Івана Левченка різноманітна, але показово, що вона базується на живлющому фольклорі, історичних, філософських, релігійних мотивах рідного народу.

Цікаво, що автор використовує різні форми поетичного висловлення, опанувавши й такі її різновиди, як сонет, балада, поема.

Для української літератури дуже важливо те, що, мешкаючи в зросійщеному Севастополі, Іван Левченко настійливо пропагує українське слово, літературу, українську культуру, долаючи спротив шовіністичних сил і аргументовано полемізуючи з нами. Підтвердженням цього є чимало яскравих поезій нової книги «Стою на Майдані».

24 серпня 2003 року в Севастополі урочисто було відкрито пам’ятник Великому Кобзарю – Тарасу Шевченку. В цій знаковій події чи не найактивнішу участь брав Іван Левченко – віце-президент Фундації Тараса Шевченка в Севастополі, автор хвилюючих віршів «Прийшов Шевченко в Севастополь», «Дорога до Санкт-Петербурга», «Він і вона», «До Поета» та інших, присвячених геніальному синові українського народу. Тож нічого дивного немає в тому, що Іван Левченко став безпосереднім і активним учасником Помаранчевої революції в Україні, про що свідчать його вірші «Помаранчева революція», «Діалог із прагматиком» та інші, опубліковані гарячими слідами тих незабутніх подій у щотижневику «Кримська світлиця».

Я свого часу рекомендував поета до лав Національної Спілки письменників України, оскільки переконаний, що ми маємо в його особі справжнього свого повпреда в Криму. Тоді в його творчому активі був лише поетичний заспів – перша збірка віршів «Мигдаль на руїні», яка обіймала майже півтори сотні сторінок.

Дуже радий, що Іван Левченко – людина з багатим життєвим, духовним, творчим досвідом, людина істинно патріотична – з кожною новою книгою, творчою роботою в телевізійному чи радіо ефірі наполегливо самовдосконалюється і завжди має що сказати своєму читачеві, слухачеві чи глядачеві. Причому – оригінально, свіжо й цікаво. Прочитайте «Стою на Майдані», і ви цілком переконаєтеся в цьому.

Володимир Гаранін, поет.

ПОЕТ – ЦЕ ЧАС. ДУША – ЙОГО МЕМБРАНА.

Невдячна справа – писати передмову до своєї книги. А тим більше – збірки віршів. Бо поет – це час. Причому – конкретний. І миттєвий відгук на нього в найоперативнішому літературному жанрі – вірші.

Душа – найчутливіша мембрана творчої людини. Вона вслухається в ритми сучасності і передає у найрізноманітніших формах імпульси повсякденного життя. Його біль і радість. Щастя і печаль. А про те, чи вдалося це чи ні, наприклад, поетові, краще сказати не самому, а комусь іншому. Читачеві, критику, колезі. Тому я щиро порадів передньому слову про збірку «Стою на Майдані» відомого в Україні поета і знавця рідної мови Володимира Гараніна.
Залишається хіба що висловити свої почуття після з’яви нового видання, коли навіть не віриться, що вже все позаду, але настає новий день і треба витримати опір чистого аркуша паперу та почати новий твір.

До нової книги ввійшли щойно написані вірші. Є тут і поеми, зокрема – “Парасчина доля”. Але в оце коротке щойно вміщується цілий рік роботи. Причому з її драматичними колізіями. А хіба можна назвати простими перипетії мого усамітненого життя далеко від родини і Севастополя, коли душа рвалася на береги Чорного моря, яким я освідчився в любові та вірності до кінця своїх днів? І хоч були такі недоброзичливці, котрі змушували стояти в касі за квитком на зворотній рейс до Києва, віршами та думками я линув додому – на свою вулицю Меншикова, до Стрілецької бухти, до священного Херсонесу.

Тому сподіватимуся, що читач перейметься почуттями єдності зі своїм краєм, зі своїм народом, особливо за ситуації, коли належало відстоювати правду в житті, стати на прю зі злочинною владою, котра нахабно і вочевидь украла голоси виборців на Президентських перегонах 2004 року, порадіє помітним змінам на краще в житті рідної країни – утвердженню демократії, справедливості, свободи духу людини, а також визнанню світовою спільнотою нових перспектив у житті українського народу.

Завдяки цьому наша люба Україна стає відкритою для Європи, для всього світу. А це – нові перспективи у взаєминах з нашими партнерами в політиці, культурі та економіці. Однак, головне, на чому весь час зосереджувалася моя увага при роботі над новою книгою, – життя людей, передусім на рідній землі. Дуже хотілося передати в нових віршах те, що болить простій людині, а, отже, підтримати своїм словом (а слово – теж діло!) кожного, кому в житті незатишно, а то й невтішно.

Значна частина творів присвячена вічній темі – коханню, вірності в любові, оспівуванню жінки-матері. В «Парасчиній долі» реалізувався давній намір затаврувати таке ганебне явище в житті (слава Всевишньому, що це все в минулому, але чи назавжди?) як стукацтво, донос на ближнього.

Щасливий від того, що ні на мить не пориваю з любим моєму серцю Севастополем. Як і раніше, коло моїх уподобань та повсякденних турбот – журналістика, література, викладацька та громадська діяльність. А нічної пори – чаклування над віршами.

Продовжую публікуватися в центральних та регіональних засобах масової інформації, зокрема в газетах “Голос України”, “Севастопольська газета”, “Панорама Севастополя”, “Кримська світлиця”, “Чорноморські новини”, “Думська площа”, «Народ і влада», а також в альманасі “Севастополь”, журналі «Журналіст України» та інших виданнях.

Сердечно дорожу дружбою з артистами ансамблів пісні й танцю ВМС Збройних Сил України та Чорноморського флоту Російської Федерації, Театру пісні “Подвір’я”, Севастопольського міського Будинку культури, самодіяльних творчих колективів Севастополя, які доклали чимало зусиль, щоб пісні на мої вірші стали відомими не тільки в легендарному місті на Чорному морі, а й далеко за його межами.

Як автор і громадянин, пишаюся тим, що 9 травня 2005 року в Севастополі на ювілейному святковому параді при велелюдному зібранні фронтовиків Великої Вітчизняної війни, мешканців міста-героя та його численних гостей зведені оркестри ВМС Збройних Сил України та Чорноморського флоту Росії на честь 60-річчя нашої Перемоги над фашистськими загарбниками виконали на площі Нахімова дві пісні на мої слова – “Перемоги нашої День” та “Травень звільнення”. Це – моя синівська вдячність тим, хто пройшов важкими дорогами найнемилосерднішого в історії людства військового випробування і здобув мирний день не тільки своїй сонячній та споконвіків миролюбній Україні, а й усьому світові, зберігши його від коричневої чуми ХХ століття – гітлеризму. Цій же хвилюючій темі присвячені й нові мої роботи з композиторами Олександром Красюком (пісня “Тополі 41-го року”) та Олегом Желибіним (пісня “Фронтовичка”), тексти яких читач знайде в пропонованій збірці поезій.
Отож – «Стою на Майдані». Бачу вас, дорогі мої друзі, і радію новій нашій зустрічі.

Автор.

З М І С Т

Володимир Гаранін. НАШ ПОВПРЕД У КРИМУ
Іван Левченко. ПОЕТ – ЦЕ ЧАС. ДУША – ЙОГО МЕМБРАНА.

ПОПРИ УСЕ, ЩО СУЄТА:

1. НЕМИНУЩЕ
2. БЕСЛАН
3. ЛЕСІ УКРАЇНЦІ
4. СМЕРТЬ НА ЧУЖІЙ ВІЙНІ
5. ТІТКА МАРІЯ
6. ТОПОЛІ 41-ГО РОКУ
7. ФРОНТОВИЧКА
8. МЕЛОДІЯ ЧОРНОГО МОРЯ
9. КАМІНЬ ПРИМИРЕННЯ
10. ДВІ ЧЕРГИ
11. БОМЖ В ЕЛЕКТРИЧЦІ
12. ТАТКИ
13. СЕРЕД НІКЧЕМ
14. ЗАЯВА НА ЗВІЛЬНЕННЯ
15. ВИГНАНКА
16. БАЗАР
17. ПІДСОБИ!
18. В РІДНОМУ СЕЛІ
19. МАСНИЦЯ
20. СКРИПКА
21. БОЛЕРО
22. ПОСМІХНІТЬСЯ, ДІВЧИНО, МЕНІ
23. ПОРАНЕНА ПТАШКА
24. ЗАПОВІТНЕ МІСЦЕ
25. КАВАЛЕР
26. ЛЮБА, ТИ – ЛЮБА!
27. РОЗЛЮБИЛА
28. В КУПЕ
29. МАГНІТ ЩАСТЯ
30. ПРО ТАТА
31. ЗАКОХАНІ
32. ПОПУТНИК
33. СТАТИСТИ
34. В ТІМ – ВЕСЬ ВІН
35. ПРОЛІСКИ
36. А РЕШТА НЕ ЗНАЛА
37. БАБИНІ ГЕНИ
38. ДАЧНИКИ
39. ЗУСТРІЧ У ЛІСІ
40. ФОТО І ДЗЕРКАЛО
41. ПАСТКА
42. ПЕС У НЕГОДУ
43. ПОЕТ
44. ХЕРСОНЕС
45. СЕКРЕТ

БЛАГОСЛОВИЛАСЬ УКРАЇНА:

46. ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ
47. НА МАЙДАНІ
48. МИ – УКРАЇНЦІ
49. ДІАЛОГ ІЗ ПРАГМАТИКОМ
50. НЕ ЗАБУДУ НІКОЛИ
51. НЕЙМОВІРНО. АЛЕ – ФАКТ.
52. ПЕРЕМОЖЦІ
53. СИМВОЛ ВІРИ
54. ХОРУЖІВСЬКИЙ ДИПТИХ
55. Я ВСІМ ПРОСТИВ
56. НЕДОСЯЖНИЙ
57. АЛМАЗ І В ПОПЕЛІ БЛИЩИТЬ
58. ЧАРИ ПІСНІ

ВИСПІВАТЬ СЛОВОМ ТЕБЕ:

59. СПОГАД
60. ОДНОМАНІТНИЙ СТУК КОЛІС
61. ОБЛИЧ У ТЕБЕ, УКРАЇНО
62. УКРАЇНІ
63. В КАРПАТАХ
64. КАМ’ЯНА БАГАЧКА
65. СЛОВА ПРОСИЛИСЯ НА ВОЛЮ
66. ЖУРАВЛИНА ДОЛЯ
67. БЕЗ ТЕБЕ ТОБОЮ ЖИВУ
68. В ДОРОЗІ
69. ЯКА Ж ТИ КОХАНА!
70. НАД УСЕ
71. ПЕРЕД ДОРОГОЮ
72. КРОСВОРД СЛІДІВ
73. ТАБУ
74. НАДІЯ
75. НЕДІЛЬНИЙ РАНОК
76. МЕНІ Б...
77. САМІТНІ СНИ
78. ПОВЕЗЛО НА ЛЮБОВ
79. ТАКИЙ ПІДРАХУНОК…
80. В САДУ
81. СВОЯ ПІСНЯ
82. ПРО АМБІЦІЇ

ЩОБ СТАЧИЛО ЩАСТЯ УСІМ:

83. ПАРАСЧИНА ДОЛЯ
84. ЗУСТРІЧ
85. ДОРОЖНЯ СПОВІДЬ
86. КЛОУН
87. СЕМЕРЯЖКА