БІОГРАФІЧНА та ТВОРЧА ДОВІДКА

ЛЕВЧЕНКО Іван Васильович – помічник–прес-секретар Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Дата та місце народження:
8 лютого 1952 року в селі Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області.

Навчання в школі:
З 1959 до 1965 року – учень Малотокмачанської середньої школи.
З 1965 до 1967 року навчався в Новомиколаївській восьмирічній, а з 1967 до 1969 року – в Запорізькій середній школах-інтернатах.

Вища освіта:
З 1969 до 1973 року – студент Запорізького державного педагогічного інституту (факультет філології), в якому по закінченні одержав фах - вчитель української мови та літератури;
1983 року закінчив Вищу партійну школу при ЦК Компартії України й одержав вищу партійно-політичну освіту.
З 1987 до 1990 року – аспірант кафедри засобів масової інформації Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

Вчені ступені та звання:
У квітні 1990 року присуджений учений ступінь Кандидата історичних наук.
У березні 1992 року – учене звання Доцента кафедри журналістики Київського інституту політології та соціального управління.

Почесні звання:
У листопаді 1998 року Указом Президента України присвоєне Почесне звання "Заслужений журналіст України".

Робота:
У 1973 році по закінченні педагогічного інституту витримав конкурс і був зарахований до штату Запорізької обласної студії телебачення на посаду диктора телебачення.
З квітня 1974 року до травня 1975 року служив в армії на рядових та сержантських посадах.
З травня 1975 року продовжував працювати диктором телебачення Запорізького облтелерадіокомітету.
У 1979 році прийнятий до Спілки журналістів.
З червня 1980 року до вересня 1981 року працював головним редактором Запорізького обласного радіо.
З березня 1983 року до вересня 1987 року – заступник голови Запорізького обласного телерадіокомітету.
З серпня 1990 року до березня 1992 року працював старшим викладачем, деканом відділення журналістики, проректором з навчальної роботи Київського інституту політології та соціального управління.
З квітня 1992 року до листопада 1995 року очолював Головний центр громадських зв'язків МВС України, організував і вів на УТ-1 щотижневу інформаційно-документальну телепрограму "Хроніка МВС". Був відряджений міністерством у район бойових дій на землях колишньої Югославії для висвітлення миротворчої місії українських міліціонерів у складі цивільної поліції ООН. Має статус учасника бойових дій, а також спеціальне звання полковника міліції у відставці.
З листопада 1995 року до червня 1996 року працював завідувачем відділом "Паблик рилейшнз" видавництва "Київські відомості".
З червня 1996 року до липня 1997 року - власний кореспондент газети "Труд".
З 1 липня 1997 року до 18 жовтня 2004 року працював генеральним директором Севастопольської регіональної державної телерадіокомпанії.
Упродовж 2000-2004 років І.В. Левченко виступав автором щотижневої культурологічної радіопрограми “Струни серця”, котра знайомила севастопольського слухача з творчістю класиків та сучасних представників української літератури.
З 18 жовтня 2004 року до 7 вересня 2005 року І.Левченко – проректор із навчальної та методичної роботи Українського інституту працівників телебачення, радіомовлення та преси (Укртелерадіопресінститут).
З 7 вересня 2005 року призначений на посаду помічника–прес-секретаря Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, де працює й донині. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 року за № 507-р Левченку І.В. присвоєний черговий третій ранг державного службовця.

Нагороди та відзнаки за творчу роботу роботу:
Авторська радіопрограма І.В.Левченка “Шлях до злагоди” удостоєна третього призового місця на IV Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови-99» (вересень 1999 року). Співавтор радіопрограми “Відлуння” – кращої передачі патріотичного спрямування на III Міжрегіональному фестивалі телевізійних і радіопрограм “Україна – рідний край” (червень 2001 року). Теленарис І.Левченка "Квітник на пустирищі" визнаний кращим у номінації "За підтримку вітчизняного виробника" на VII Міжнародному фестивалі телевізійних програм "АгроСвіт-2001".

За підсумками Першого творчого конкурсу Асоціації засобів масової інформації Севастополя “Мас-медіа-2001” І.В. Левченко визнаний переможцем у головній номінації творчого змагання “Журналіст 2001 року” з врученням Диплома та гран-прі конкурсу.

Переможець у номінації “На видноті усього світу” на IV Загальнонаціональному конкурсі “Українська мова – мова єднання” за авторську телепрограму “Живе в моїм серці любов” (травень 2003 року: Одеса-Івано-Франківськ). Авторська радіопрограма Івана Левченка “Щасливиця” визнана кращою на VІІІ Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови-2003” у номінації “За утвердження літературної високохудожньої мови” (липень 2003 року), а також удостоєна спеціального призу “Слухацьких симпатій”. Радіонарис Івана Левченка “Живе поміж нами Людина” став лауреатом V Міжрегіонального фестивалю телевізійних і радіопрограм “Україна – рідний край” у номінації “За краще художнє оформлення програми” (вересень 2003 року). Диплом лауреата в номінації “За утвердження державницького світогляду” присуджений авторській програмі Івана Левченка “Струни серця” про творчість праправнучки Тараса Шевченка Людмили Красицької на ІХ Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм “Калинові острови-2004” (червень 2004 року, Миколаїв). Переможець у номінації “На видноті усього світу” на V Загальнонаціональному конкурсі під патронатом Президента України “Українська мова – мова єднання” за авторську телепрограму “Дві дороги” та радіопрограму “В гостях у сина” (травень 2004 року: Одеса-Умань-Черкаси-Канів-Одеса). Третього призового місця удостоєна авторська робота І.Левченка в телепрограмі «Молитва за Україну» на VІ Загальнонаціональному конкурсі «Українська мова – мова єднання» (травень 2005 року: Одеса-Суми-Хоружівка-Шостка-Вороніж-Батурин-Борзна-Чернігів).

За свою творчу роботу неодноразово заохочувався Держтелерадіо України, в листопаді 1999 року нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. 10 листопада 1998 року Указом Президента України І.В.Левченку присвоєне почесне звання Заслужений журналіст України.

За час роботи І.В.Левченка в Севастопольській регіональній держтелерадіокомпанії суттєво зріс творчий потенціал керованого ним колективу. Позитивного резонансу у місцевого глядача та слухача набули тематичні прямоефірні програми з ефектом зворотного зв’язку з аудиторією, як-от: “Здрастуй, Севастополь!”, “День за днем”, “Година мера”, “Відповідальність моменту”, “Наш час”, “Ключ”, “Відкрита розмова”, “Везучі” та інші, автором проекту та розробки яких виступив І.В. Левченко.

За підсумками регіонального конкурсу “Телетріумф-Севастополь-2003” Севастопольська РДТРК визнана кращою телерадіоорганізацією регіону з врученням диплома та гран-прі творчого змагання, присвяченого 220-й річниці Севастополя (липень 2003 року).

За його ініціативи та творчої участі в Севастополі з’явилися повноцінні інформаційно-тематичні програми, які виходять в ефір державною мовою (“Наш час”, “З перших вуст”, щоденні випуски радіоновин, передачі для дітей “Ластів’ятко”, цикл “Збирачі” про гетьмана Івана Мазепу, українського теоретика космонавтики Юрія Кондратюка (Шаргея), виконавця власних пісень Олександра Вертинського, відеофільми “Добре вино Інкерману”, “Севастопольський травень”,“Квітник на пустирищі”, “І хліб. І до хліба”, “З першоджерел”, щоквартальні випуски “Севастополь – сьогодні” для показу в областях України), організовані і успішно проведені багатогодинні благодійні телемарафони на підтримку літніх та одиноких людей, дітей-сиріт та інвалідів, безпрецедентний 14-годинний телеаукціон послуг “Електрозв’язок – це ми” тощо.

Сім років поспіль з успіхом пройшли Дні областей України на Севастопольському телебаченні, схвально сприйняті місцевим глядачем. Їх ініціатором і організатором також виступив І.В.Левченко.

Cімейний стан: одружений. Дружина Левченко (Новикова) Ельвіра Олександрівна, 1964 року народження – тренер-інструктор з фітнесу, йоги та аеробіки Київського фітнес-клубу «Озон».

Хобі та уподобання:

Захоплюється поезією. Вірші І.В. Левченка як професійного літератора, члена Національної Спілки письменників України, опубліковані в літературно-художньому та суспільно-політичному журналі «Дніпро» №№ 11-12 (грудень 2006 року) №9 (вересень 2009 року), №12 (грудень 2009 року), журналі письменників України "Київ" №№ 9-10 (2008 року), колективному збірнику "Люблю тебе, мій Криме!". Вірші українських поетів про Крим (Сімферополь, 2008 рік), літературному альманасі “Севастополь” № 16 (2002 рік), №19 та № 20 (2003 рік), збірнику поезій “Сонячний злет” (Севастополь, 2002 рік), періодичних виданнях (щотижневиках “Говорить і показує Україна”, “Кримська світлиця”, “Слава Севастополя”, “Севастопольська газета” та “Панорама Севастополя”, в парламентській газеті “Голос України”, журналі «Журналіст України» №2 (2005рік) часописах «Думська площа», “Чорноморські новини”, «Хрещатик» та багатьох інших).

2003 року в Севастополі вийшла друком перша поетична збірка Івана Левченка “Мигдаль на руїні”. 2004 року – книга віршів “Недруги не зраджують ніколи”. 2005 року – третя книга "Стрічаю піснею свій день новий” та наступна збірка поезій «Стою на Майдані». 2006 року – книга віршів «Порятунок у шторм». 2007 року – збірка "Все повертається в житті". 2008 року – книга віршів "Єднаймося, браття!". 2009 року – збірка «Я вірю: Вкраїною Крим проросте!». 2010 року – книга віршів «Ні, не все ще втрачено!». Письменницькими організаціями Севастополя та Автономної Республіки Крим І.В.Левченко був рекомендований для вступу в Національну Спілку письменників України. Член НСПУ з 21 жовтня 2005 року.

Автор пісень, які виконують заслужені артисти України Тетяна Барткова, Олена Юрчук та Анатолій Рибкін, заслужений артист Російської Федерації Валерій Ярьоменко (артист Театру Моссовета), співаки ансамблів пісні й танцю Військово-Морських Сил Збройних Сил України Олег Желибін та Чорноморського флоту Російської Федерації Олег Шевченко, Севастопольського Театру пісні “Подвір’я” та інших професійних і самодіяльних колективів регіону. За підтримки та сприяння друзів і однокласників Новомиколаївської школи-інтернату – передусім Любові Катлерчук (Коваленко), яка нині живе і працює в Санкт-Петербурзі –2003 року вийшов у світ перший аудіоальбом пісень Івана Левченка “Синові”. Він представлений також разом із відеокліпами на Інтернет-порталі "Українське життя у Севастополі".

За внесок у розвиток української культури нагороджений Грамотою Фонду Тараса Шевченка (березень 2002 року). Відеокліп на пісню Івана Левченка “На вулиці 4-й Бастіонній”, який став гімном Севастопольської державної телерадіокомпанії, визнаний лауреатом 2-го міського конкурсу-фестивалю творчих робіт телерадіоорганізацій регіону “Телетріумф-Севастополь” у номінації “Трішки про себе” (серпень 2002 року).

На радіоканалі "Культура" Національної радіокомпанії України 20 квітня, 1 травня та 11 травня 2009 року у випусках програм "Поетична мозаїка" та "Поезія" звучали добірки віршів І.Левченка у авторському виконанні.

У звітах майстрів мистецтв та художніх колективів міста Севастополя 2004 та 2009 років, які з успіхом пройшли на головній столичній сцені – в Національному палаці мистецтв «Україна», Іван Левченко виступив як ведучий концерту, автор пісень та співавтор літературного сценарію обох звітних програм.

Журнал «Ми і Президент» в №14 за серпень 2010 року опублікував добірку віршів поета «Не губімо в собі Україну!». Вона стала першопоштовхом для роботи Івана Левченка над новою однойменною книгою, яка має побачити світ у 2011 році.