Люб’язний гостю! І сподіваюсь – щирий друже!
Мої найсердечніші вітання!

Велика приємність, що саме цієї миті тобі захотілося прочинити двері до моєї творчої світлиці. Гадаю: немає потреби пропонувати розширене переднє слово, бо це все одно, що запросити довгождану людину на гостини і тримати її довгими теревенями на порозі.  

Попереду – наше спілкування. Вочевидь, воно можливе як наслідок знайомства з тим, що стрінеться у світлиці твоєму уважному, допитливому та небайдужому оку. Я свідомий, що тільки у разі гармонії авторського твору з уподобаннями відвідувача можливий відгук його серця та бажання продовжити взаємозацікавлений діалог. Зарані не визначаю тем для спілкування, бо до друзів приходять без наперед спланованого наміру. Просто хочуть побачитися і відвести душу. Щиро сподіваючись на це, сердечно радий щасливій нагоді запросити кожного до своєї творчої господи. Як кажуть у народі, на входини, будь ласка!

З найкращими побажаннями добра і щастя, Іван Левченко, – господар цієї домівки, в якій завжди гостинно відчинені двері для того, хто любить рідне слово (прозове і віршоване), сердечну пісню, нашу замріяну і ласкаву матір  Україну.